Офіційні відносини між НАТО і Україною розпочались у 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (яка пізніше була замінена на Раду євроатлантичного партнерства), отримавши незалежність після розпаду Радянського Союзу. У 1994 році Україна стала першою країною-членом СНД, яка приєдналась до Партнерства заради миру (ПЗМ). Протягом 90-х років  країна також продемонструвала своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах. 9 липня 1997 року в Мадриді Президент України і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. детальніше

  Розвиток контактів і співпраці
  Україна була серед перших країн, які відкрили дипломатичні місії при НАТО в 1997 році, а у 1998 році вона відкрила Військову місію по зв’язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія. У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО (NIDC). Центр прагне розповсюджувати інформацію і сприяти обговоренню питань євроатлантичної інтеграції та безпеки через публікації, семінари, конференції та інформаційні академії для студентів і державних службовців. Більше того, Центр нещодавно відкрив ряд інформаційних пунктів у деяких областях країни.
  У квітні 1999 року в Києві відкрито Офіс зв’язку НАТО (NLO), який очолює цивільна особа, і який повинен працювати безпосередньо з українськими офіційними особами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна — НАТО і програми ПЗМ. Він активно підтримує зусилля України, спрямовані на реформування галузі безпеки і оборони, на посилення співпраці відповідно до Плану дій та сприяє контактам між НАТО і українськими властями на усіх рівнях. Офіс має у своєму складі військовий зв’язковий елемент, який тісно співпрацює з українськими збройними силами над питаннями участі у спільних навчаннях, тренуванні та миротворчих операціях під проводом НАТО. В серпні 2004 року було відкрито Офіс оборонної документації НАТО в Україні, завданням якого є поліпшення доступу до документації підрозділам і штабам, які беруть участь у заходах ПЗМ.

   План дій Україна — НАТО
  В листопаді 2002 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Празі було затверджено План дій Україна — НАТО. План дій ґрунтується на Хартії, яка залишається основою відносин між НАТО і Україною. Його метою є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. Він також спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільно узгоджені принципи і завдання щодо політичних і економічних питань; інформаційних питань; питань безпеки, оборони та військових справ ; захисту і безпеки інформації; правових питань.
  У рамках Комісії Україна — НАТО з метою підтримки досягнень цілей Плану дій узгоджуються щорічні Цільові плани. Україна сама визначає, в яких заходах вона прагне брати участь спільно з НАТО, а також що вона бажає робити самостійно. КУН контролює виконання цих планів; засідання з оцінки виконання планів відбуваються двічі на рік, а раз на рік готується звіт про результати діяльності.
  У січні 2005 року президент Віктор Ющенко отримав запрошення на саміт у Брюсселі, що відбувся 22 лютого. Лідери держав НАТО висловили свою підтримку амбіційним планам нового президента щодо реформ в Україні, які загалом відповідали цілям, визначеним у Плані дій Україна — НАТО. Вони погодилися переглянути і спрямувати співпрацю між НАТО і Україною відповідно до пріоритетів нової влади.

    Інтенсифікований діалог
  Двома місяцями пізніше 21 квітня 2005 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі, Литва, держави Альянсу і Україна розпочали Інтенсифікований діалог щодо прагнення України вступити до НАТО. Перший конкретний крок на цьому шляху було зроблено 27 червня 2005 року під час візиту Генерального секретаря до Києва, коли уряд України офіційно презентував перший документ для обговорення.

   У документі для обговорення розглядалися ключові питання, визначені в Дослідженні щодо розширення НАТО, яке було виконано у 1995 році, (див. частину VI) — це внутрішня і зовнішня політика, реформування галузі безпеки і оборони та питання права і безпеки — та визначено у специфічних термінах ті сфери, де необхідно досягти прогресу для того, щоб наблизити до реальності прагнення України.

   Цей документ став основою для проведення структурованих фахових дискусій, розпочатих у вересні 2005 року, які дають українським офіційним особам можливість більше дізнатись про те, що очікуватиметься від України як потенціального члена Альянсу, а також дозволяють представникам НАТО детальніше ознайомитись з політикою реформ і можливостями України.

   У Вільнюсі держави Альянсу і Україна також оголосили про пакет короткотермінових заходів, спрямованих на поглиблення співпраці між НАТО і Україною у ключових галузях реформ: посилення демократичних інституцій, вдосконалення політичного діалогу, інтенсифікація реформ сектора безпеки і оборони, поліпшення інформування громадськості та управління соціально-економічними наслідками реформ.
   В Інтенсифікованому діалозі розглядаються питання, які особливо стосуються можливого членства України в НАТО. Пакет короткотермінових заходів покликаний зосередити практичну співпрацю на підтримці термінових реформ. Обидві ці ініціативи повинні доповнити і посилити поточну співпрацю у рамках Плану дій Україна — НАТО. Початок Інтенсифікованого діалогу відзначив важливий етап у розвитку відносин між НАТО і Україною та русі цієї держави до євроатлантичної інтеграції.

    Це чіткий сигнал про підтримку прагнень України, який посилають держави — члени Альянсу. Однак цей процес не гарантує запрошення приєднатись до Альянсу — таке запрошення залежатиме від результатів досягнення Україною головних цілей реформ.

   Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО в Україну 18-20 жовтня 2005р. на чолі з Генеральним секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання КУН за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО в регіони України в інформаційно-роз’яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна-НАТО відбулося спільне засідання РНБО України та ПАР НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера.
   22 жовтня 2007р. Президент В.Ющенко на відкритті засідання Ради міністрів оборони країн Південно-Східної Європи у Києві підтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО та ЄС і закликав європейських партнерів підтримати нашу державу у її прагненні приєднатися до Плану дій щодо членства.
   Під час чергового засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ 7 грудня 2007 р. українська сторона офіційно звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства в ході Бухарестського саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 року.
  18 січня 2008 р. Міністр закордонних справ В.Огризко передав Генеральному секретареві НАТО Я.Схефферу листа за підписами Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України, в якому висловлюється спільна позиція щодо необхідності та готовності України приєднатися до ПДЧ у ході саміту Організації в Бухаресті.
   А 29 січня 2008р. у ході свого візиту до Брюсселю Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко зустрілась з Генеральним секретарем НАТО. Під час зустрічі було обговорене широке коло питань двостороннього співробітництва в рамках Інтенсифікованого діалогу Україна-НАТО, зокрема в контексті можливого запрошення України приєднатися до ПДЧ в ході Бухарестського саміту Альянсу.
   3 квітня 2008 р. у Бухаресті відбулося засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів, за результатами якого було прийнято Декларацію Бухарестського саміту.
   Окремий параграф декларації присвячений зверненню України (та Грузії) стосовно запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО. У документі, зокрема, зазначається таке: „НАТО вітає євроатлантичні прагнення України та Грузії щодо членства в НАТО. ПДЧ є наступним кроком України та Грузії на їхньому прямому шляху до членства. Сьогодні ми визначилися, що ми підтримуємо заявки цих країн на приєднання до ПДЧ. Тому ми починаємо період інтенсивних контактів з цими країнами на високому політичному рівні з метою вирішення питань, що залишаються, у контексті їхньої заявки щодо ПДЧ.
   Ми попросили міністрів закордонних справ зробити першу оцінку досягнутого прогресу на їхньому засіданні у грудні 2008 року. Міністри закордонних справ мають повноваження прийняти рішення щодо заявок стосовно ПДЧ з боку України та Грузії”.

   16 червня 2008р. відбулося  засідання Комісії Україна-НАТО на високому рівні у контексті Інтенсифікованого діалогу Комісія Україна-НАТО обмінялася думками щодо стану та перспектив відносин і співробітництва НАТО-Україна у контексті рішень Бухарестського саміту, включаючи заявку України стосовно Плану дій щодо членства (ПДЧ), викликів, що залишилися, та відповідних реформ.

  Економічні аспекти оборони
  Співпраця з Україною у сфері економічних аспектів оборони має два напрями: діяльність з перепідготовки та інституційний діалог, зосереджений на питаннях оборонної економіки, економічної безпеки та економічних аспектах перебудови оборонної промисловості євроатлантичної інтеграції. У рамках діалогу в цій сфері підтримуються обміни досвідом з експертами з питань безпеки економічного розвитку, зокрема оборонних бюджетів і управління оборонними ресурсами та їх зв’язку з макроекономікою і перебудовою оборонної галузі.

   Реформування галузі безпеки і оборони
  Спільна робоча група з оборонної реформи Україна — НАТО (JWGDR) є головним центром співпраці з реформування галузі безпеки і оборони. Вона була створена в 1998 році під егідою Комісії Україна — НАТО для підтримки ініціатив у сферах відносин між цивільними і військовими, демократичного контролю над збройними силами, оборонного планування, політики, стратегії і концепцій національної безпеки. Усі країни — члени НАТО і Україна беруть участь у щорічних засіданнях Спільної робочої групи на вищому рівні під спільним головуванням помічника Генерального секретаря НАТО з оборонної політики і планування та заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, на яких збираються високопоставлені офіційні особи з країн — членів НАТО і України. Раз на рік JWGDR організовує неформальні консультації високого рівня з оборонної реформи і оборонної політики, в яких беруть участь міністри оборони України і держав НАТО, а також провідні експерти з питань безпеки і оборони. Спільна робоча група з оборонної реформи дає Україні можливість скористатись досвідом і знаннями країн — членів НАТО і слугує каналом надання допомоги. Вона також є інституційною основою для співпраці з міністерствами і відомствами, які беруть участь у впровадженні реформи в галузі безпеки і оборони України.

    Співпраця між військовими
  Співпраця між військовими НАТО і України розвивається в рамках Військового робочого плану Україна — НАТО під егідою Військового комітету. Головна увага звертається на допомогу Україні досягти цілей оборонної реформи і доповнює військовим досвідом і знаннями роботу, яку виконує Спільна робоча група з оборонної реформи. Військовий персонал НАТО також взяв на себе відповідальність за розробку правових рамок, які дозволили б НАТО і Україні розвивати оперативну співпрацю. До них належать Угода про статус збройних сил ПЗМ (SOFA) з додатковим протоколом, яка була ратифікована українським Парламентом 1 березня 2000 року і набула чинності 26 травня 2000 року. Різні заходи і військові навчання ПЗМ, які інколи проводяться і в Україні, дають змогу особовому складу збройних сил тренуватись у проведенні операцій з підтримання миру та отримувати безпосередній досвід співпраці з підрозділами країн-членів НАТО та інших партнерів Альянсу. Старші українські офіцери регулярно навчаються на курсах в Оборонному коледжі НАТО в Римі, Італія, та Школі НАТО в Обераммергау, Німеччина. Зв’язки з цими закладами допомогли створити новий багатонаціональний факультет в Академії оборони України.

   Співпраця у сфері підтримання миру і безпеки
  Протягом кількох років Україна утримувала в складі миротворчих сил під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині піхотний батальйон, мотопіхотний батальйон та ескадрилью гелікоптерів. В операції під проводом НАТО в Косові взяли участь ескадрилья гелікоптерів та майже 300 миротворців, які продовжують служити в американському секторі у складі спільного польсько-українського батальйону. Україна продовжує робити свій внесок у міжнародну стабільність і боротьбу з тероризмом, надаючи право на проліт над її територією силам, які розгорнуті в Афганістані у складі Міжнародних сил сприяння безпеці під проводом НАТО (МССБ ), або у складі коаліційних сил під егідою операції “Ендюрінг фрідом” під керівництвом США.
  Майже 1600 українських військовослужбовців було також розгорнуто в Іраку в складі багатонаціонального підрозділу під польським керівництвом в одному із секторів міжнародних стабілізаційних сил, до яких входять миротворці з країн-членів НАТО і партнерів.

   Співпраця у галузі озброєнь
  Співпраця між Україною і НАТО у галузі озброєнь зосереджена на вдосконаленні оперативної сумісності оборонних систем, що сприяє більш активній участі України в спільних операціях з підтримання миру. Співпраця у цій сфері розпочалась тоді, коли Україна приєдналася до програми ПЗМ і почала брати участь у роботі дедалі більших груп з питань озброєнь, які зустрічаються під егідою Наради національних керівників з питань озброєнь (CNAD) — вищої установи НАТО, що визначає можливості співпраці між державами з питань оборонних замовлень, звертаючи особливу увагу на технічні стандарти. Подальшим розвитком співпраці у цій сфері займається Спільна робоча група з озброєнь, яка провела своє перше засідання у березні 2004 року.

  Цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій
  Західні області України часто страждають від повеней; держави НАТО та інші партнери допомагали Україні долати наслідки потужних повеней у 1995, 1998 і 2001 роках. З 1997 року відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння з питань цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій і готовності до катастроф основна увага співпраці зосереджена на допомозі Україні краще підготуватись до таких надзвичайних ситуацій і більш ефективно долати їх наслідки. Навчання ПЗМ, зокрема ті, що проводились у Закарпатській області України у вересні 2000 року, допомагають випробувати процедури надання допомоги з ліквідації наслідків катастроф. У 2001 році за участю сусідніх держав було розпочато проект з розробки ефективної системи попередження про повені та реагування на них в басейні річки Тиса.
  Навчання ПЗМ також допомагають розробляти плани і ефективні засоби долання наслідків інших природних катастроф, таких як лавини чи землетруси, або надзвичайних ситуацій техногенного характеру, пов’язаних з розливом токсичних речовин чи терористичних актів із застосуванням хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних агентів.

   Питання науки і довкілля
  Участь України в науковій програмі НАТО розпочалася у 1991 році. Додаткового поштовху вона отримала зі створенням Спільної робочої групи з наукової і екологічної співпраці. Протягом тривалого часу тільки Росія випереджає Україну за кількістю отриманих від НАТО грантів на наукову співпрацю. На додаток до застосування наукових розробок до боротьби з тероризмом і новими загрозами відповідно до нового напряму наукової програми НАТО пріоритети України в цій співпраці включають інформаційні технології, біологію клітини і біотехнологію, нові матеріали, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів.
  Екологічна співпраця зосереджена, зокрема, на екологічних проблемах оборонного характеру. НАТО також фінансує ряд проектів зі створення базової інфраструктури комп’ютерних мереж українських науково-дослідних установ та забезпечення їм доступу до Інтернету.